Купити/забронювати квитки онлайн

Лев Толстой Пьеса Эдуарда Митницкого по одноименному роману АННА КАРЕНІНА Хроника страсти и греха Спектакль в двух действиях Премьера состоялась 2 декабря 2000 года. Продолжительность спектакля 2 часа 30 мин.

Смотреть видео фрагмент

«… Без любви выданная за человека много старше её, Анна полюбила другого. Это не легкомысленная светская интрижка, а любовь глубокая, серьёзная…» Когда зарождалась любовь, Анна проникновенно говорила Вронскому: «Любовь… Это слово для меня слишком много значит, больше гораздо, чем вы можете понять…» Что же такое для Анны Карениной и Алексея Вронского их любовь? Важный дар жизни или запретное наслаждение?..

Анна Каренина – засл. артистка Украины Татьяна КРУЛИКОВСКАЯ

Алексей Каренин – нар. артист Украины Александр ГАННОЧЕНКО

Алексей Вронский – засл. артист Украины Андрей МОСТРЕНКО

Константин Левин – засл. артист России Пётр МИРОНОВ

Степан Облонский (Стива) – засл. артист Украины Андрей САМИНИН

Дарья Облонская (Долли) – засл. артистка Украины Светлана ОРЛИЧЕНКО

Екатерина Щербацкая (Кити)– Анастасия КИРЕЕВА, Алёна ЗАВГОРОДНЯЯ

Вронская – нар. артистка Украины  Неонила БЕЛЕЦКАЯ

Бетси Тверская – засл. артистка Украины Светлана ЗОЛОТЬКО, нар. артистка Украины Ксения НИКОЛАЕВА

Лидия Ивановна – засл. артистка Украины Тамара КИБАЛЬНИКОВА

Картасова – Татьяна КОМАРОВА

Весловский – Владимир КАНИВЕЦ

Режиссёр-постановщик, автор пьесы – нар. артист Украины, нар. артист России Эдуард МИТНИЦКИЙ

Режиссёр-ассистент – нар. артист Украины Анатолий ЯЩЕНКО

Сценография – Илона КУЦ, при участии Олега ЛУНЁВА

Художник по костюмам – Илона КУЦ

Музыкальное решение – засл. деятель искусств Украины Александр КУРИЙ

Художник по свету – Татьяна КИСЛИЦКАЯ

Э.Митницкий нарочито уходит от реалистического традиционного театра… Вся напряженная действительность этой любовной истории переводится режиссером в пласт не менее напряженного внутреннего переживания. Усилению этого впечатления способствует принцип кинематографичности, который становится основным решением спектакля…
Алла Подлужная «Анна Каренина. Отражение во времени», газета «Зеркало недели», 9 декабря 2000 г.

Як жодній інший режисер, Е.Митницький вміє фантастично тонко розвивати внутрішню лінію психічних станів й думок сценічних героїв. Він ніколи на дозволяє підміняти зміст формою, як роблять деякі сучасні постановки…
Ірина Зарубицька «Погляд крізь вічність», журнал «Театрально-концертний Київ», січень-лютий 2001 р.

Додавши несподіваних відтінків образам і зберігши при цьому суто толстовський психологізм, Е.Митницький забезпечив «Анні Кареніній» такий дефіцитний нині й елітний статус класичності, а театру – чи не найкращу на сьогодні в його репертуарі виставу.
Людмила Войник «Кожній Анні Кареніній – по поїзду!», газета «Вечірній Київ», 12 грудня 2000 г.

… У сценографії вистави вірно вгадано «залізну» погрозу живому життю, опозицію «живе-залізне»… Подвійний ряд залізних стільців, що сходяться у перспективі під викривленим дзеркалом і блискучим залізним листом неправильної (як у зворотній перспективі) форми… І коли у фіналі виконавиця ролі Анни лягає між рядами стільців, це сценічно прочитується – між рейками. У Толстого саме між рейками – на шпали – і на коліна. Залізо з «постмодерністського» роману Толстого переходить у сценографію театру.
Тетяна Свербілова «Театр – це кафедра?», газета «Україна молода», 13 січня 2001 р.